БАНУВАТИ, НУЮ, ЄШ,
Банувати, ную, єш, гл.
1) Тужить, жалѣть. ЕЗ. V. 97. Не дуже за ним банували і швидко забули про него. ЕЗ. V. 194. Не бануй, мамко, за мнов, не беру вшитко з собов. Гол. IV. 406. Ци не будеш, моя рибко, за мнов банувати? Гол. ІІІ. 116.
2) Банувати на очі — болѣть глазами. Брацл. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 27.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БАНУШ, ША, →← БАНТУВАТИ, ТУ́Ю, ЄШ,